Ну і раз закрили питання з усіма ароматами Nasomatto, то прийшов час добити і Orto Parisi. Один із самих ранніх релізів, який свого часу пройшов повз мене – Stercus від Orto Parisi.
Гуальтьєрі завжди просуває запахи тіла і вчить не соромитися їх. «Stercus» з латини «екскременти», що зроблено свідомо – символ нескінченного циклу: солодкість, що приваблює, і тваринність, що відштовхує.
На старті – яскравий деревний акорд із короткою «брудною», удовою хвилею. Все це приправлено анісом і мигдалем.
Вже ближче до середини провокація вщухає. На перший план виходить тепле, шкірясто-мускусне ядро з трояндою та солодкуватим мигдалево-геліотроповим серпанком. Це запах теплої людської шкіри – інтимний, чуттєвий, але ніколи не гурманно-нудотний.
В базі – димні дерева, шкіра, амброва теплота і мʼякий тваринний слід. Солодкість тут лише щоб помʼякшити дикість.
Це провокація з характером, ще один арт-обʼєкт щоб відчути межу між притягальним і відразливим.
Вердикт – 7.5. Не фанат, але тесту вартий.
View on Threads
