Не властиво мені, але купив одразу повний флакон без затесту, бо точно знав що сьогоднішній аромат не розчарує – Encre Noire від @lalique.
Флакон – відсидка до чорнильниці «Biches», яку Рене Лалік створив у 1913 році. Сам аромат – «гімн дереву» та «чорне чорнило»: запах тіні, вологої деревини й щойно заточеного олівця.
Відкривається чистим кипарисом. Перші хвилини різкі, смолисті, майже голкові, з холодною зеленою гірчинкою: мокрий хвойний ліс у листопаді, коли сонця немає вже третій день.
Досить швидко на перший план вихдить ветивер. З одного боку він додає мʼякої, трохи шкірястої теплоти, з іншого – димної, землистої сирості. Разом вони дають відчуття заточеного графіту, сирої кори та вологого ґрунту.
У базі кашмеран із мускусом підкладають під ветивер мʼяку, ледь пудрову «замшеву» подушку, і аромат із похмурого стає затишним. Це деревина після дощу, яку вже трохи прогріло.
Культова класика, еталон «темного ветиверу», ще й за такі гроші. Єдиний мінус – стійкість.
Вердикт – 8.
View on Threads
