Ну і поки останній що був у мене в руках – Camomille Satin від @driesvannoten.
Парфумери (один із них Поль Герлен) описали свій задум як «залежність від ванільних бобів, забарвлена шармом ромашки». Ідея — перетворити польову ромашку, символ невинності, на нічну, шкіряно-ванільну версію самої себе.
На старті, замість очікуваної травʼяної ніжності, різкий, майже медичний, зелений вибух ромашки й петитгрейну. Ніби пакетик ромашкового чаю, проте нема відчуття заспокійливого травʼяного збору.
В серці у гру вступає лаванда і разом із ромашкою вони ніби сплітаються в одну ноту. Квітка апельсина і троянда додають пудрової, злегка медової мʼякості, роблячи аромат спокійнішим ніж на початку.
У базі щільна, майже шкіряна ваніль, яка огортає все у теплий, пряний кокон. Гальбанум працює делікатно, додаючи ледь відчутну зелену гіркоту, яка не дає ванілі перетворитися на суцільний десерт, а мускус розтягує шлейф на весь день.
Як і Fleur du Mal, він досить лінійний, тому не моє.
Вердикт – 7.5.
View on Threads
